CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
1 Kin. 8
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

1 Kings

Chapter 8

1 Then227 Solomon8010 assembled6950 853 the elders2205 of Israel,3478 and853 all3605 the heads7218 of the tribes,4294 the chief5387 of the fathers1 of the children1121 of Israel,3478 unto413 king4428 Solomon8010 in Jerusalem,3389 that they might bring up5927 853 the ark727 of the covenant1285 of the LORD3068 out of the city4480 5892 of David,1732 which1931 is Zion.6726

2 And all3605 the men376 of Israel3478 assembled themselves6950 unto413 king4428 Solomon8010 at the feast2282 in the month3391 Ethanim,388 which1931 is the seventh7637 month.2320

3 And all3605 the elders2205 of Israel3478 came,935 and the priests3548 took up5375 853 the ark.727

4 And they brought up5927 853 the ark727 of the LORD,3068 and the tabernacle168 of the congregation,4150 and all3605 the holy6944 vessels3627 that834 were in the tabernacle,168 even those did the priests3548 and the Levites3881 bring up.5927

5 And king4428 Solomon,8010 and all3605 the congregation5712 of Israel,3478 that were assembled3259 unto5921 him, were with854 him before6440 the ark,727 sacrificing2076 sheep6629 and oxen,1241 that834 could not3808 be told5608 nor3808 numbered4487 for multitude.4480 7230

6 And the priests3548 brought in935 853 the ark727 of the covenant1285 of the LORD3068 unto413 his place,4725 into413 the oracle1687 of the house,1004 to413 the most6944 holy6944 place, even under413 8478 the wings3671 of the cherubims.3742

7 For3588 the cherubims3742 spread forth6566 their two wings3671 over413 the place4725 of the ark,727 and the cherubims3742 covered5526 5921 the ark727 and the staves905 thereof above.4480 4605

8 And they drew out748 the staves,905 that the ends7218 of the staves905 were seen7200 out4480 in the holy6944 place before5921 6440 the oracle,1687 and they were not3808 seen7200 without:2351 and there8033 they are1961 unto5704 this2088 day.3117

9 There was nothing369 in the ark727 save7535 the two8147 tables3871 of stone,68 which834 Moses4872 put5117 there8033 at Horeb,2722 when834 the LORD3068 made3772 a covenant with5973 the children1121 of Israel,3478 when they came out3318 of the land4480 776 of Egypt.4714

10 And it came to pass,1961 when the priests3548 were come out3318 of4480 the holy6944 place, that the cloud6051 filled4390 853 the house1004 of the LORD,3068

11 So that the priests3548 could3201 not3808 stand5975 to minister8334 because4480 6440 of the cloud:6051 for3588 the glory3519 of the LORD3068 had filled4390 853 the house1004 of the LORD.3068

12 Then227 spoke559 Solomon,8010 The LORD3068 said559 that he would dwell7931 in the thick darkness.6205

13 I have surely built1129 1129 thee a house1004 to dwell in,2073 a settled place4349 for thee to abide in3427 forever.5769

14 And the king4428 turned5437 853 his face6440 about, and blessed1288 853 all3605 the congregation6951 of Israel:3478 (and all3605 the congregation6951 of Israel3478 stood;)5975

15 And he said,559 Blessed1288 be the LORD3068 God430 of Israel,3478 which834 spoke1696 with his mouth6310 unto854 David1732 my father,1 and hath with his hand3027 fulfilled4390 it, saying,559

16 Since4480 the day3117 that834 I brought forth3318 853 my people5971 853 Israel3478 out of Egypt,4480 4714 I chose977 no3808 city5892 out of all4480 3605 the tribes7626 of Israel3478 to build1129 a house,1004 that my name8034 might be1961 therein;8033 but I chose977 David1732 to be1961 over5921 my people5971 Israel.3478

17 And it was1961 in5973 the heart3824 of David1732 my father1 to build1129 a house1004 for the name8034 of the LORD3068 God430 of Israel.3478

18 And the LORD3068 said559 unto413 David1732 my father,1 Whereas3282 834 it was1961 in5973 thine heart3824 to build1129 a house1004 unto my name,8034 thou didst well2895 that3588 it was1961 in5973 thine heart.3824

19 Nevertheless7535 thou859 shalt not3808 build1129 the house;1004 but3588 518 thy son1121 that shall come forth3318 out of thy loins,4480 2504 he1931 shall build1129 the house1004 unto my name.8034

20 And the LORD3068 hath performed6965 853 his word1697 that834 he spoke,1696 and I am risen up6965 in the room8478 of David1732 my father,1 and sit3427 on5921 the throne3678 of Israel,3478 as834 the LORD3068 promised,1696 and have built1129 a house1004 for the name8034 of the LORD3068 God430 of Israel.3478

21 And I have set7760 there8033 a place4725 for the ark,727 wherein834 8033 is the covenant1285 of the LORD,3068 which834 he made3772 with5973 our fathers,1 when he brought them out3318 853 of the land4480 776 of Egypt.4714

22 And Solomon8010 stood5975 before6440 the altar4196 of the LORD3068 in the presence5048 of all3605 the congregation6951 of Israel,3478 and spread forth6566 his hands3709 toward heaven: 8064

23 And he said,559 LORD3068 God430 of Israel,3478 there is no369 God430 like thee,3644 in heaven8064 above,4480 4605 or on5921 earth776 beneath,4480 8478 who keepest8104 covenant1285 and mercy2617 with thy servants5650 that walk1980 before6440 thee with all3605 their heart: 3820

24 Who834 hast kept8104 with thy servant5650 David1732 my father1 853 that834 thou promisedst1696 him: thou spakest1696 also with thy mouth,6310 and hast fulfilled4390 it with thine hand,3027 as it is this2088 day.3117

25 Therefore now,6258 LORD3068 God430 of Israel,3478 keep8104 with thy servant5650 David1732 my father1 853 that834 thou promisedst1696 him, saying,559 There shall not3808 fail3772 thee a man376 in my sight4480 6440 to sit3427 on5921 the throne3678 of Israel;3478 so7535 that518 thy children1121 take heed to8104 853 their way,1870 that they walk1980 before6440 me as834 thou hast walked1980 before6440 me.

26 And now,6258 O God430 of Israel,3478 let thy word,1697 I pray thee,4994 be verified,539 which834 thou spakest1696 unto thy servant5650 David1732 my father.1

27 But3588 will God430 indeed552 dwell3427 on5921 the earth?776 behold,2009 the heaven8064 and heaven8064 of heavens8064 cannot3808 contain3557 thee; how much less637 3588 this2088 house1004 that834 I have built?1129

28 Yet have thou respect6437 unto413 the prayer8605 of thy servant,5650 and to413 his supplication,8467 O LORD3068 my God,430 to hearken8085 unto413 the cry7440 and to413 the prayer,8605 which834 thy servant5650 prayeth6419 before6440 thee today: 3117

29 That thine eyes5869 may be1961 open6605 toward413 this2088 house1004 night3915 and day,3117 even toward413 the place4725 of which834 thou hast said,559 My name8034 shall be1961 there:8033 that thou mayest hearken8085 unto413 the prayer8605 which834 thy servant5650 shall make6419 toward413 this2088 place.4725

30 And hearken8085 thou to413 the supplication8467 of thy servant,5650 and of thy people5971 Israel,3478 when834 they shall pray6419 toward413 this2088 place:4725 and hear8085 thou859 in413 heaven8064 thy dwelling3427 place:4725 and when thou hearest,8085 forgive.5545

31 853 If834 any man376 trespass2398 against his neighbor,7453 and an oath423 be laid5377 upon him to cause him to swear,422 and the oath422 come935 before6440 thine altar4196 in this2088 house: 1004

32 Then hear8085 thou859 in heaven,8064 and do,6213 and judge8199 853 thy servants,5650 condemning7561 the wicked,7563 to bring5414 his way1870 upon his head;7218 and justifying6663 the righteous,6662 to give5414 him according to his righteousness.6666

33 When thy people5971 Israel3478 be smitten down5062 before6440 the enemy,341 because834 they have sinned2398 against thee, and shall turn again7725 to413 thee, and confess3034 853 thy name,8034 and pray,6419 and make supplication2603 unto413 thee in this2088 house: 1004

34 Then hear8085 thou859 in heaven,8064 and forgive5545 the sin2403 of thy people5971 Israel,3478 and bring them again7725 unto413 the land127 which834 thou gavest5414 unto their fathers.1

35 When heaven8064 is shut up,6113 and there is1961 no3808 rain,4306 because3588 they have sinned2398 against thee; if they pray6419 toward413 this2088 place,4725 and confess3034 853 thy name,8034 and turn7725 from their sin,4480 2403 when3588 thou afflictest6031 them:

36 Then hear8085 thou859 in heaven,8064 and forgive5545 the sin2403 of thy servants,5650 and of thy people5971 Israel,3478 that3588 thou teach3384 them853 the834 good2896 way1870 wherein they should walk,1980 and give5414 rain4306 upon5921 thy land,776 which834 thou hast given5414 to thy people5971 for an inheritance.5159

37 If3588 there be1961 in the land776 famine,7458 if3588 there be1961 pestilence,1698 blasting,7711 mildew,3420 locust,697 or if3588 there be1961 caterpillar;2625 if3588 their enemy341 besiege6887 them in the land776 of their cities;8179 whatsoever3605 plague,5061 whatsoever3605 sickness4245 there be;

38 What3605 prayer8605 and supplication8467 soever3605 834 be1961 made by any3605 man,120 or by all3605 thy people5971 Israel,3478 which834 shall know3045 every man376 the plague5061 of his own heart,3824 and spread forth6566 his hands3709 toward413 this2088 house: 1004

39 Then hear8085 thou859 in heaven8064 thy dwelling3427 place,4349 and forgive,5545 and do,6213 and give5414 to every man376 according to3605 his ways,1870 whose834 853 heart3824 thou knowest;3045 (for3588 thou,859 even thou only,905 knowest3045 853 the hearts3824 of all3605 the children1121 of men;)120

40 That4616 they may fear3372 thee all3605 the days3117 that834 they1992 live2416 in5921 6440 the land127 which834 thou gavest5414 unto our fathers.1

41 Moreover1571 concerning413 a stranger,5237 that834 is not3808 of thy people4480 5971 Israel,3478 but cometh935 out of a far country4480 776 7350 for thy name's sake;4616 8034

42 (For3588 they shall hear of8085 853 thy great1419 name,8034 and of thy strong2389 hand,3027 and of thy stretched out5186 arm;)2220 when he shall come935 and pray6419 toward413 this2088 house;1004

43 Hear8085 thou859 in heaven8064 thy dwelling3427 place,4349 and do6213 according to all3605 that834 the stranger5237 calleth7121 to413 thee for: that4616 all3605 people5971 of the earth776 may know3045 853 thy name,8034 to fear3372 thee, as do thy people5971 Israel;3478 and that they may know3045 that3588 this2088 house,1004 which834 I have built,1129 is called7121 by5921 thy name.8034

44 If3588 thy people5971 go out3318 to battle4421 against5921 their enemy,341 whithersoever1870 834 thou shalt send7971 them, and shall pray6419 unto413 the LORD3068 toward1870 the city5892 which834 thou hast chosen,977 and toward the house1004 that834 I have built1129 for thy name: 8034

45 Then hear8085 thou in heaven8064 853 their prayer8605 and their supplication,8467 and maintain6213 their cause.4941

46 If3588 they sin2398 against thee, (for3588 there is no369 man120 that834 sinneth2398 not,)3808 and thou be angry599 with them, and deliver5414 them to6440 the enemy,341 so that they carry them away7617 captives7617 unto413 the land776 of the enemy,341 far7350 or176 near;7138

47 Yet if they shall bethink themselves7725 413 3820 in the land776 whither834 8033 they were carried captives,7617 and repent,7725 and make supplication2603 unto413 thee in the land776 of them that carried them captives,7617 saying,559 We have sinned,2398 and have done perversely,5753 we have committed wickedness;7561

48 And so return7725 unto413 thee with all3605 their heart,3824 and with all3605 their soul,5315 in the land776 of their enemies,341 which834 led them away captive,7617 853 and pray6419 unto413 thee toward1870 their land,776 which834 thou gavest5414 unto their fathers,1 the city5892 which834 thou hast chosen,977 and the house1004 which834 I have built1129 for thy name: 8034

49 Then hear8085 thou853 their prayer8605 and their supplication8467 in heaven8064 thy dwelling3427 place,4349 and maintain6213 their cause,4941

50 And forgive5545 thy people5971 that834 have sinned2398 against thee, and all3605 their transgressions6588 wherein834 they have transgressed6586 against thee, and give5414 them compassion7356 before6440 them who carried them captive,7617 that they may have compassion on7355 them:

51 For3588 they1992 be thy people,5971 and thine inheritance,5159 which834 thou broughtest forth3318 out of Egypt,4480 4714 from the midst4480 8432 of the furnace3564 of iron: 1270

52 That thine eyes5869 may be1961 open6605 unto413 the supplication8467 of thy servant,5650 and unto413 the supplication8467 of thy people5971 Israel,3478 to hearken8085 unto413 them in all3605 that they call7121 for unto413 thee.

53 For3588 thou859 didst separate914 them from among all4480 3605 the people5971 of the earth,776 to be thine inheritance,5159 as834 thou spakest1696 by the hand3027 of Moses4872 thy servant,5650 when thou broughtest3318 853 our fathers1 out of Egypt,4480 4714 O Lord136 GOD.3068

54 And it was1961 so, that when Solomon8010 had made an end3615 of praying6419 853 all3605 this2063 prayer8605 and supplication8467 unto413 the LORD,3068 he arose6965 from before4480 6440 the altar4196 of the LORD,3068 from kneeling4480 3766 on5921 his knees1290 with his hands3709 spread up6566 to heaven.8064

55 And he stood,5975 and blessed1288 853 all3605 the congregation6951 of Israel3478 with a loud1419 voice,6963 saying,559

56 Blessed1288 be the LORD,3068 that834 hath given5414 rest4496 unto his people5971 Israel,3478 according to all3605 that834 he promised:1696 there hath not3808 failed5307 one259 word1697 of all4480 3605 his good2896 promise,1697 which834 he promised1696 by the hand3027 of Moses4872 his servant.5650

57 The LORD3068 our God430 be1961 with5973 us, as834 he was1961 with5973 our fathers:1 let him not408 leave5800 us, nor408 forsake5203 us:

58 That he may incline5186 our hearts3824 unto413 him, to walk1980 in all3605 his ways,1870 and to keep8104 his commandments,4687 and his statutes,2706 and his judgments,4941 which834 he commanded6680 853 our fathers.1

59 And let these428 my words,1697 wherewith834 I have made supplication2603 before6440 the LORD,3068 be1961 nigh7138 unto413 the LORD3068 our God430 day3119 and night,3915 that he maintain6213 the cause4941 of his servant,5650 and the cause4941 of his people5971 Israel3478 at all times,3117 as the matter1697 shall require: 3117

60 That4616 all3605 the people5971 of the earth776 may know3045 that3588 the LORD3068 is God,430 and that there is none369 else.5750

61 Let your heart3824 therefore be1961 perfect8003 with5973 the LORD3068 our God,430 to walk1980 in his statutes,2706 and to keep8104 his commandments,4687 as at this2088 day.3117

62 And the king,4428 and all3605 Israel3478 with5973 him, offered2076 sacrifice2077 before6440 the LORD.3068

63 And Solomon8010 offered2076 853 a sacrifice2077 of peace offerings,8002 which834 he offered2076 unto the LORD,3068 two8147 and twenty6242 thousand505 oxen,1241 and a hundred3967 and twenty6242 thousand505 sheep.6629 So the king4428 and all3605 the children1121 of Israel3478 dedicated2596 853 the house1004 of the LORD.3068

64 The same1931 day3117 did the king4428 hallow6942 853 the middle8432 of the court2691 that834 was before6440 the house1004 of the LORD:3068 for3588 there8033 he offered6213 853 burnt offerings,5930 and meat offerings,4503 and the fat2459 of the peace offerings:8002 because3588 the brazen5178 altar4196 that834 was before6440 the LORD3068 was too little6996 to receive4480 3557 853 the burnt offerings,5930 and meat offerings,4503 and the fat2459 of the peace offerings.8002

65 And at that1931 time6256 Solomon8010 held6213 853 a feast,2282 and all3605 Israel3478 with5973 him, a great1419 congregation,6951 from the entering in4480 935 of Hamath2574 unto5704 the river5158 of Egypt,4714 before6440 the LORD3068 our God,430 seven7651 days3117 and seven7651 days,3117 even fourteen702 6240 days.3117

66 On the eighth8066 day3117 he sent7971 853 the people5971 away: and they blessed1288 853 the king,4428 and went1980 unto their tents168 joyful8056 and glad2896 of heart3820 for5921 all3605 the goodness2896 that834 the LORD3068 had done6213 for David1732 his servant,5650 and for Israel3478 his people.5971

1-а царiв

Розділ 8

1 Тоді Соломон зібрав усіх Ізра́їлевих старши́х та голі́в племе́н, керівників ба́тьківських домі́в Ізраїлевих синів, до царя Соломона до Єрусалиму, щоб перене́сти ковчега Господнього заповіту з Давидового Міста, воно — Сіон.

2 І були зі́брані до царя Соломона всі ізра́їльтяни в свято в місяці етанім, він — місяць сьомий.

3 І поприхо́дили всі Ізраїлеві старші́, а священики поне́сли ковчега.

4 І поне́сли вони Господнього ковчега, і скинію заповіту та всі святі речі, що в ковчезі; і поне́сли їх священики та Левити.

5 А цар Соломон та вся Ізраїлева громада, що зібралися при ньому, були з ним перед ковчегом, і прино́сили в жертву худобу дрібну́ та худобу велику, що через мно́гість не була вона ані запи́сувана, ані лі́чена.

6 І вне́сли священики ковчега Господнього заповіту до девіру храму, до Святого Святих, під кри́ла херувимів.

7 Бо херувими простяга́ли кри́ла над місцем ковчегу, і́ заті́нювали херувими над ковчегом та над його держака́ми зве́рху.

8 А ті держаки́ були довгі, і голо́вки тих держакі́в були видні з святині перед найсвятішим, а зназо́вні не були́ видні. І вони там аж до цього дня.

9 У ковчезі не було нічо́го, тільки дві камінні табли́ці, що поклав туди Мойсей на Хори́ві, коли Господь склав був заповіта з Ізраїлевими синами при виході їх з єгипетського кра́ю.

10 І сталося, як священики вихо́дили з святині, то хмара напо́внила Господній храм.

11 І не могли священики стояти й служити через ту хмару, бо слава Господня напо́внила Господній храм!

12 Тоді Соломон проказав: „Промовив Господь, що Він пробува́тиме в мряці.

13 Буду́ючи, я збудува́в оцей храм, на осе́лю Тобі, місце Твого пробува́ння навіки“!

14 І повернув цар обличчя своє, та й поблагословив Ізраїлів збір, увесь же Ізраїлів збір стояв.

15 І він сказав: „Благослове́нний Господь, Бог Ізраїлів, що Своїми устами говорив був із моїм батьком Давидом, і рукою Своєю тепер ви́конав, говорячи:

16 Від того дня, коли Я вивів Свій наро́д, Ізраїля, з Єгипту, Я не вибрав Собі міста зо всіх Ізраїлевих племе́н, щоб збудувати храм на пробува́ння Мого Йме́ння там. І вибрав Я Давида, щоб був над Моїм Ізраїлевим наро́дом.

17 І було на серці мого батька Давида збудувати храм для Йме́ння Господа, Бога Ізраїля.

18 Та сказав Господь до мого батька Давида: За те, що на твоєму серці було збудувати храм для Йме́ння Мого, ти зробив добре, що було тобі це на серці.

19 Тільки ти не збуду́єш цього храму, але син твій, що ви́йде із сте́гон твоїх, — він збудує цей дім для Йме́ння Мого!

20 І ви́конав Господь Своє слово, що Він говорив. І став я на місце батька мого Давида, та й сів на Ізраїлевому троні, як говорив був Господь, і я збудував оцей храм для Ймення Господа, Бога Ізраїлевого.

21 І встановив я там місце для ковчега, де Господній заповіт, якого Він склав із нашими батьками, коли виводив їх з єгипетського кра́ю.“

22 І став Соломон перед Господнім же́ртівником навпроти всього Ізра́їлевого збо́ру, і простяг ру́ки свої до неба та й сказав:

23 „Господи, Боже Ізраїлів! Нема подібного Тобі Бога на небеса́х угорі́ та на землі до́лі. Ти стережеш заповіта та милість для Своїх рабів, що ходять перед Твоїм лицем усім своїм серцем.

24 Ти доде́ржав Своє́му рабові, Давидові, ба́тькові моєму, те, що говорив йому. І говорив Ти йому Своїми устами, а рукою Своєю виконав, як цього дня.

25 А тепер, Господи, Боже Ізраїлів, додерж для Свого раба Давида, мого́ батька, те, що говорив був йому, кажучи: Не буде в тебе перево́ду з-перед лиця Мого ніко́му з тих, що сиді́тимуть на Ізраїлевім троні, якщо тільки сини твої бу́дуть держа́тися своїх доріг, щоб ходити перед Моїм лицем, як ти ходив перед лицем Моїм.

26 А тепер, Боже Ізраїлів, нехай буде запе́внене слово Твоє, яке Ти говорив рабові Своєму Давидові, моєму батькові.

27 Бо чи ж справді Бог сидить на землі? Ось небо та небо небе́с не обійма́ють Тебе, — що́ ж тоді храм той, що я збудува́в?

28 Та Ти згля́нешся на молитву Свого раба та на його блага́ння, Господи, Боже мій, щоб почути спів та молитву, якою раб твій мо́литься перед лицем Твоїм сьогодні,

29 щоб очі Твої були відкриті на цей храм уночі та вдень, на те місце, про яке Ти сказав: Нехай буде Йме́ння Моє там, щоб почути молитву, якою буде моли́тися Твій раб на цьому місці!

30 І Ти будеш прислуха́тися до блага́ння Свого́ раба, та Свого народу, Ізраїля, що будуть молитися на цьому місці. А Ти почуєш на місці Свого пробува́ння, на небесах, — і почуєш, і про́стиш.

31 Як згріши́ть люди́на проти свого ближнього, і вимага́тимуть від нього клятви, щоб він поклявся, і для клятви при́йдуть перед Твій же́ртівник у цьому храмі,

32 то Ти почуєш із небе́с, і зробиш, і розсу́диш Своїх рабів, — осу́диш несправедливого, щоб дати його дорогу на його голову, і всправедли́виш праведного, щоб віддати йому за його справедливістю.

33 Коли Твій народ, Ізраїль, буде вдарений ворогом за те, що прогріши́в Тобі, і коли вони зве́рнуться до Те́бе, і будуть сла́вити Ім'я́ Твоє, і будуть моли́тися, і будуть благати Тебе в цьому храмі,

34 то Ти почуєш із небес, і про́стиш гріх наро́ду Свого, Ізраїля, і ве́рнеш їх до землі, яку дав Ти їхнім батькам.

35 Коли замкне́ться небо й не буде дощу́, бо прогріша́ться Тобі, то коли знову вони помо́ляться на цьому місці, і будуть сла́вити Ім'я́ Твоє, — і від гріха́ свого відве́рнуться, бо Ти будеш їх впокоря́ти, —

36 то Ти почуєш на небеса́х, і про́стиш гріх Своїх рабів та народу Свого, Ізраїля, бо покажеш їм ту добру дорогу, якою вони пі́дуть, і Ти даси́ дощ на край Свій, якого Ти дав Своєму наро́дові на спа́дщину.

37 Голод коли бу́де в кра́ю, морови́ця коли буде, посу́ха, жовта́чка, сарана́, черва́ коли бу́де, коли його ворог стане тісни́ти його́ в краю́ міст його, коли буде яка пора́за, яка хвороба, —

38 усяка молитва, усяке блага́ння, що буде від якої люди́ни чи від усього наро́ду Твого, Ізраїля, коли кожен почує рану свого серця, і простя́гне руки свої до цього храму,

39 то Ти почуєш із небе́с, із місця постійного пробува́ння Свого, — і прости́ш, і зробиш, і даси кожному за всіма́ його дорогами, бо Ти Сам знаєш серце всіх лю́дських синів,

40 щоб вони боялися Тебе по всі дні, доки вони жи́тимуть на пове́рхні землі, яку Ти дав батькам нашим.

41 Також і чужи́нця, що він не з наро́ду Твого́, Ізраїля, і він при́йде з далекого кра́ю ради Йме́ння Твого́, —

42 бо почують і вони про велике Ім'я́ Твоє, і про сильну руку Твою та про ви́тягнене раме́но Твоє, — і при́йде він і помолиться в цьому храмі,

43 Ти почуєш це з небе́с, місця постійного пробува́ння Свого́, і зробиш усе, про що буде кли́кати до Тебе той чужи́нець, щоб усі народи землі пізнали Ім'я́ Твоє, щоб боялися Тебе, як народ Твій, Ізраїль, і щоб пізнали вони, що Ім'ям́ Твоїм на́звано цей храм, що я збудува́в.

44 Коли народ Твій ви́йде на війну́ на свого ворога, дорогою, якою Ти пошлеш їх, і помо́ляться вони до Господа в напрямі до міста, що Ти вибрав його, та храму, що я збудував для Йме́ння Твого́,

45 то почуєш Ти з неба їхню молитву та їхнє блага́ння, — і вчиниш їм суд!

46 Коли вони згріша́ть Тобі, — бо немає люди́ни, щоб вона не згрішила, — і Ти розгні́ваєшся на них, і віддаси́ їх во́рогові, а їхні полони́телі відведу́ть їх у неволю до ворожого кра́ю далекого чи близько́го,

47 і коли вони при́йдуть до розуму в краю́, куди взяті в неволю, і наве́рнуться, і будуть благати Тебе в краю́ полони́телів своїх, говорячи: Ми згрішили, і безбожне чинили, були́ ми винні;

48 і коли вони наве́рнуться до Тебе всім своїм серцем і всією душею своєю в краю́ ворогів своїх, що їх понево́лили, і помо́ляться до Те́бе в напрямі до свого кра́ю, що Ти дав їхнім батькам, у напрямі міста, яке Ти вибрав, та храму, що я збудував для Імени Твого́,

49 то Ти почуєш на небеса́х, постійному місті пробува́ння Свого́, їхню молитву та їхнє блага́ння, і зробиш їм суд,

50 і пробачиш Своєму наро́дові, що́ вони згрішили Тобі, і всі їхні провини, що завини́ли проти Тебе, і нахи́лиш до любови полони́телів їхніх, і вони змилосе́рдяться над ними,

51 бо вони — наро́д Твій та наді́л Твій, яке Ти вивів з Єгипту, з сере́дини залізної гутни́чої пе́чі, —

52 щоб очі Твої були́ відкриті на блага́ння Твого́ раба та на блага́ння народу Твого, Ізраїля, щоб прислу́хуватися до них, коли вони кли́катимуть до Тебе.

53 Бо Ти виділив їх зо всіх народів Собі на наді́л, як говорив був через Мойсея, Свого раба, коли Ти виво́див наших батьків із Єгипту, Владико мій, Господи!“

54 І сталося, як Соломон скінчи́в цю молитву й блага́ння до Господа, то він устав від Господнього же́ртівника, де він стояв на колінах своїх, а руки його були простя́гнені до неба.

55 I встав він, і поблагослови́в усі Ізраїлеві збори, говорячи сильним голосом:

56 „Благословенний Госпо́дь, що дав мир Своєму наро́дові, Ізраїлеві, усе, як обіцяв був, — не відпало ані одне слово зо всіх Його добрих слів, які Він говорив був через раба Свого Мойсея.

57 Нехай буде Госпо́дь, Бог наш, з нами, як був Він із нашими батьками, нехай Він не опустить нас, нехай Він не покине нас,

58 щоб прихиля́ти наше серце до Себе, щоб ми ходили всіма́ Його дорогами, щоб ми дотримувалися нака́зів Його, і уставів Його та постанов Його, як і Він наказав був нашим батькам.

59 І нехай бу́дуть оці слова мої, якими я благав перед Господнім лицем, близькі́ до Господа вдень та вночі, щоб чинити суд для раба Свого́ та суд для Свого наро́ду, Ізраїля, день-у-день,

60 щоб знали всі народи землі, що Господь — Він Бог, і нема вже іншого!

61 І нехай буде все серце ваше з Господом, Богом нашим, щоб ходити постановами Його та щоб перестеріга́ти заповіді Його, як цього дня!“

62 А цар та ввесь Ізраїль з ним прине́сли жертву перед Господнім лицем.

63 І приніс Соломон жертву для мирних жертов, що прино́сив для Господа: двадцять і дві тисячі худоби великої, а худоби дрібно́ї — сто й двадцять тисяч. І ви́конали освячення Господнього храму цар та всі Ізраїлеві сини.

64 Того дня цар освятив сере́дину дво́ру, що перед храмом Господнім, бо пригото́вив там цілопа́лення й хлібну жертву та лій мирних жертов, бо мідяни́й же́ртівник, що перед Господнім лицем, був мали́й для прийняття́ цілопа́лення й хлібної жертви та лою мирних жертов.

65 І вчинив Соломон того ча́су свято, і з ним увесь Ізраїль, збір великий, що зійшовся звідти, де йдеться до Гамату аж до єгипетського потоку, перед лицем Господа, нашого Бога, сім день і сім день, — чотирна́дцять день.

66 Во́сьмого дня він відпусти́в народ, а вони поблагослови́ли царя та й пішли до наметів своїх, радісні та веселосерді через усе те добро, що Господь учинив Своє́му рабові Давидові та Своєму наро́дові Ізраїлеві.

1 Kings

Chapter 8

1-а царiв

Розділ 8

1 Then227 Solomon8010 assembled6950 853 the elders2205 of Israel,3478 and853 all3605 the heads7218 of the tribes,4294 the chief5387 of the fathers1 of the children1121 of Israel,3478 unto413 king4428 Solomon8010 in Jerusalem,3389 that they might bring up5927 853 the ark727 of the covenant1285 of the LORD3068 out of the city4480 5892 of David,1732 which1931 is Zion.6726

1 Тоді Соломон зібрав усіх Ізра́їлевих старши́х та голі́в племе́н, керівників ба́тьківських домі́в Ізраїлевих синів, до царя Соломона до Єрусалиму, щоб перене́сти ковчега Господнього заповіту з Давидового Міста, воно — Сіон.

2 And all3605 the men376 of Israel3478 assembled themselves6950 unto413 king4428 Solomon8010 at the feast2282 in the month3391 Ethanim,388 which1931 is the seventh7637 month.2320

2 І були зі́брані до царя Соломона всі ізра́їльтяни в свято в місяці етанім, він — місяць сьомий.

3 And all3605 the elders2205 of Israel3478 came,935 and the priests3548 took up5375 853 the ark.727

3 І поприхо́дили всі Ізраїлеві старші́, а священики поне́сли ковчега.

4 And they brought up5927 853 the ark727 of the LORD,3068 and the tabernacle168 of the congregation,4150 and all3605 the holy6944 vessels3627 that834 were in the tabernacle,168 even those did the priests3548 and the Levites3881 bring up.5927

4 І поне́сли вони Господнього ковчега, і скинію заповіту та всі святі речі, що в ковчезі; і поне́сли їх священики та Левити.

5 And king4428 Solomon,8010 and all3605 the congregation5712 of Israel,3478 that were assembled3259 unto5921 him, were with854 him before6440 the ark,727 sacrificing2076 sheep6629 and oxen,1241 that834 could not3808 be told5608 nor3808 numbered4487 for multitude.4480 7230

5 А цар Соломон та вся Ізраїлева громада, що зібралися при ньому, були з ним перед ковчегом, і прино́сили в жертву худобу дрібну́ та худобу велику, що через мно́гість не була вона ані запи́сувана, ані лі́чена.

6 And the priests3548 brought in935 853 the ark727 of the covenant1285 of the LORD3068 unto413 his place,4725 into413 the oracle1687 of the house,1004 to413 the most6944 holy6944 place, even under413 8478 the wings3671 of the cherubims.3742

6 І вне́сли священики ковчега Господнього заповіту до девіру храму, до Святого Святих, під кри́ла херувимів.

7 For3588 the cherubims3742 spread forth6566 their two wings3671 over413 the place4725 of the ark,727 and the cherubims3742 covered5526 5921 the ark727 and the staves905 thereof above.4480 4605

7 Бо херувими простяга́ли кри́ла над місцем ковчегу, і́ заті́нювали херувими над ковчегом та над його держака́ми зве́рху.

8 And they drew out748 the staves,905 that the ends7218 of the staves905 were seen7200 out4480 in the holy6944 place before5921 6440 the oracle,1687 and they were not3808 seen7200 without:2351 and there8033 they are1961 unto5704 this2088 day.3117

8 А ті держаки́ були довгі, і голо́вки тих держакі́в були видні з святині перед найсвятішим, а зназо́вні не були́ видні. І вони там аж до цього дня.

9 There was nothing369 in the ark727 save7535 the two8147 tables3871 of stone,68 which834 Moses4872 put5117 there8033 at Horeb,2722 when834 the LORD3068 made3772 a covenant with5973 the children1121 of Israel,3478 when they came out3318 of the land4480 776 of Egypt.4714

9 У ковчезі не було нічо́го, тільки дві камінні табли́ці, що поклав туди Мойсей на Хори́ві, коли Господь склав був заповіта з Ізраїлевими синами при виході їх з єгипетського кра́ю.

10 And it came to pass,1961 when the priests3548 were come out3318 of4480 the holy6944 place, that the cloud6051 filled4390 853 the house1004 of the LORD,3068

10 І сталося, як священики вихо́дили з святині, то хмара напо́внила Господній храм.

11 So that the priests3548 could3201 not3808 stand5975 to minister8334 because4480 6440 of the cloud:6051 for3588 the glory3519 of the LORD3068 had filled4390 853 the house1004 of the LORD.3068

11 І не могли священики стояти й служити через ту хмару, бо слава Господня напо́внила Господній храм!

12 Then227 spoke559 Solomon,8010 The LORD3068 said559 that he would dwell7931 in the thick darkness.6205

12 Тоді Соломон проказав: „Промовив Господь, що Він пробува́тиме в мряці.

13 I have surely built1129 1129 thee a house1004 to dwell in,2073 a settled place4349 for thee to abide in3427 forever.5769

13 Буду́ючи, я збудува́в оцей храм, на осе́лю Тобі, місце Твого пробува́ння навіки“!

14 And the king4428 turned5437 853 his face6440 about, and blessed1288 853 all3605 the congregation6951 of Israel:3478 (and all3605 the congregation6951 of Israel3478 stood;)5975

14 І повернув цар обличчя своє, та й поблагословив Ізраїлів збір, увесь же Ізраїлів збір стояв.

15 And he said,559 Blessed1288 be the LORD3068 God430 of Israel,3478 which834 spoke1696 with his mouth6310 unto854 David1732 my father,1 and hath with his hand3027 fulfilled4390 it, saying,559

15 І він сказав: „Благослове́нний Господь, Бог Ізраїлів, що Своїми устами говорив був із моїм батьком Давидом, і рукою Своєю тепер ви́конав, говорячи:

16 Since4480 the day3117 that834 I brought forth3318 853 my people5971 853 Israel3478 out of Egypt,4480 4714 I chose977 no3808 city5892 out of all4480 3605 the tribes7626 of Israel3478 to build1129 a house,1004 that my name8034 might be1961 therein;8033 but I chose977 David1732 to be1961 over5921 my people5971 Israel.3478

16 Від того дня, коли Я вивів Свій наро́д, Ізраїля, з Єгипту, Я не вибрав Собі міста зо всіх Ізраїлевих племе́н, щоб збудувати храм на пробува́ння Мого Йме́ння там. І вибрав Я Давида, щоб був над Моїм Ізраїлевим наро́дом.

17 And it was1961 in5973 the heart3824 of David1732 my father1 to build1129 a house1004 for the name8034 of the LORD3068 God430 of Israel.3478

17 І було на серці мого батька Давида збудувати храм для Йме́ння Господа, Бога Ізраїля.

18 And the LORD3068 said559 unto413 David1732 my father,1 Whereas3282 834 it was1961 in5973 thine heart3824 to build1129 a house1004 unto my name,8034 thou didst well2895 that3588 it was1961 in5973 thine heart.3824

18 Та сказав Господь до мого батька Давида: За те, що на твоєму серці було збудувати храм для Йме́ння Мого, ти зробив добре, що було тобі це на серці.

19 Nevertheless7535 thou859 shalt not3808 build1129 the house;1004 but3588 518 thy son1121 that shall come forth3318 out of thy loins,4480 2504 he1931 shall build1129 the house1004 unto my name.8034

19 Тільки ти не збуду́єш цього храму, але син твій, що ви́йде із сте́гон твоїх, — він збудує цей дім для Йме́ння Мого!

20 And the LORD3068 hath performed6965 853 his word1697 that834 he spoke,1696 and I am risen up6965 in the room8478 of David1732 my father,1 and sit3427 on5921 the throne3678 of Israel,3478 as834 the LORD3068 promised,1696 and have built1129 a house1004 for the name8034 of the LORD3068 God430 of Israel.3478

20 І ви́конав Господь Своє слово, що Він говорив. І став я на місце батька мого Давида, та й сів на Ізраїлевому троні, як говорив був Господь, і я збудував оцей храм для Ймення Господа, Бога Ізраїлевого.

21 And I have set7760 there8033 a place4725 for the ark,727 wherein834 8033 is the covenant1285 of the LORD,3068 which834 he made3772 with5973 our fathers,1 when he brought them out3318 853 of the land4480 776 of Egypt.4714

21 І встановив я там місце для ковчега, де Господній заповіт, якого Він склав із нашими батьками, коли виводив їх з єгипетського кра́ю.“

22 And Solomon8010 stood5975 before6440 the altar4196 of the LORD3068 in the presence5048 of all3605 the congregation6951 of Israel,3478 and spread forth6566 his hands3709 toward heaven: 8064

22 І став Соломон перед Господнім же́ртівником навпроти всього Ізра́їлевого збо́ру, і простяг ру́ки свої до неба та й сказав:

23 And he said,559 LORD3068 God430 of Israel,3478 there is no369 God430 like thee,3644 in heaven8064 above,4480 4605 or on5921 earth776 beneath,4480 8478 who keepest8104 covenant1285 and mercy2617 with thy servants5650 that walk1980 before6440 thee with all3605 their heart: 3820

23 „Господи, Боже Ізраїлів! Нема подібного Тобі Бога на небеса́х угорі́ та на землі до́лі. Ти стережеш заповіта та милість для Своїх рабів, що ходять перед Твоїм лицем усім своїм серцем.

24 Who834 hast kept8104 with thy servant5650 David1732 my father1 853 that834 thou promisedst1696 him: thou spakest1696 also with thy mouth,6310 and hast fulfilled4390 it with thine hand,3027 as it is this2088 day.3117

24 Ти доде́ржав Своє́му рабові, Давидові, ба́тькові моєму, те, що говорив йому. І говорив Ти йому Своїми устами, а рукою Своєю виконав, як цього дня.

25 Therefore now,6258 LORD3068 God430 of Israel,3478 keep8104 with thy servant5650 David1732 my father1 853 that834 thou promisedst1696 him, saying,559 There shall not3808 fail3772 thee a man376 in my sight4480 6440 to sit3427 on5921 the throne3678 of Israel;3478 so7535 that518 thy children1121 take heed to8104 853 their way,1870 that they walk1980 before6440 me as834 thou hast walked1980 before6440 me.

25 А тепер, Господи, Боже Ізраїлів, додерж для Свого раба Давида, мого́ батька, те, що говорив був йому, кажучи: Не буде в тебе перево́ду з-перед лиця Мого ніко́му з тих, що сиді́тимуть на Ізраїлевім троні, якщо тільки сини твої бу́дуть держа́тися своїх доріг, щоб ходити перед Моїм лицем, як ти ходив перед лицем Моїм.

26 And now,6258 O God430 of Israel,3478 let thy word,1697 I pray thee,4994 be verified,539 which834 thou spakest1696 unto thy servant5650 David1732 my father.1

26 А тепер, Боже Ізраїлів, нехай буде запе́внене слово Твоє, яке Ти говорив рабові Своєму Давидові, моєму батькові.

27 But3588 will God430 indeed552 dwell3427 on5921 the earth?776 behold,2009 the heaven8064 and heaven8064 of heavens8064 cannot3808 contain3557 thee; how much less637 3588 this2088 house1004 that834 I have built?1129

27 Бо чи ж справді Бог сидить на землі? Ось небо та небо небе́с не обійма́ють Тебе, — що́ ж тоді храм той, що я збудува́в?

28 Yet have thou respect6437 unto413 the prayer8605 of thy servant,5650 and to413 his supplication,8467 O LORD3068 my God,430 to hearken8085 unto413 the cry7440 and to413 the prayer,8605 which834 thy servant5650 prayeth6419 before6440 thee today: 3117

28 Та Ти згля́нешся на молитву Свого раба та на його блага́ння, Господи, Боже мій, щоб почути спів та молитву, якою раб твій мо́литься перед лицем Твоїм сьогодні,

29 That thine eyes5869 may be1961 open6605 toward413 this2088 house1004 night3915 and day,3117 even toward413 the place4725 of which834 thou hast said,559 My name8034 shall be1961 there:8033 that thou mayest hearken8085 unto413 the prayer8605 which834 thy servant5650 shall make6419 toward413 this2088 place.4725

29 щоб очі Твої були відкриті на цей храм уночі та вдень, на те місце, про яке Ти сказав: Нехай буде Йме́ння Моє там, щоб почути молитву, якою буде моли́тися Твій раб на цьому місці!

30 And hearken8085 thou to413 the supplication8467 of thy servant,5650 and of thy people5971 Israel,3478 when834 they shall pray6419 toward413 this2088 place:4725 and hear8085 thou859 in413 heaven8064 thy dwelling3427 place:4725 and when thou hearest,8085 forgive.5545

30 І Ти будеш прислуха́тися до блага́ння Свого́ раба, та Свого народу, Ізраїля, що будуть молитися на цьому місці. А Ти почуєш на місці Свого пробува́ння, на небесах, — і почуєш, і про́стиш.

31 853 If834 any man376 trespass2398 against his neighbor,7453 and an oath423 be laid5377 upon him to cause him to swear,422 and the oath422 come935 before6440 thine altar4196 in this2088 house: 1004

31 Як згріши́ть люди́на проти свого ближнього, і вимага́тимуть від нього клятви, щоб він поклявся, і для клятви при́йдуть перед Твій же́ртівник у цьому храмі,

32 Then hear8085 thou859 in heaven,8064 and do,6213 and judge8199 853 thy servants,5650 condemning7561 the wicked,7563 to bring5414 his way1870 upon his head;7218 and justifying6663 the righteous,6662 to give5414 him according to his righteousness.6666

32 то Ти почуєш із небе́с, і зробиш, і розсу́диш Своїх рабів, — осу́диш несправедливого, щоб дати його дорогу на його голову, і всправедли́виш праведного, щоб віддати йому за його справедливістю.

33 When thy people5971 Israel3478 be smitten down5062 before6440 the enemy,341 because834 they have sinned2398 against thee, and shall turn again7725 to413 thee, and confess3034 853 thy name,8034 and pray,6419 and make supplication2603 unto413 thee in this2088 house: 1004

33 Коли Твій народ, Ізраїль, буде вдарений ворогом за те, що прогріши́в Тобі, і коли вони зве́рнуться до Те́бе, і будуть сла́вити Ім'я́ Твоє, і будуть моли́тися, і будуть благати Тебе в цьому храмі,

34 Then hear8085 thou859 in heaven,8064 and forgive5545 the sin2403 of thy people5971 Israel,3478 and bring them again7725 unto413 the land127 which834 thou gavest5414 unto their fathers.1

34 то Ти почуєш із небес, і про́стиш гріх наро́ду Свого, Ізраїля, і ве́рнеш їх до землі, яку дав Ти їхнім батькам.

35 When heaven8064 is shut up,6113 and there is1961 no3808 rain,4306 because3588 they have sinned2398 against thee; if they pray6419 toward413 this2088 place,4725 and confess3034 853 thy name,8034 and turn7725 from their sin,4480 2403 when3588 thou afflictest6031 them:

35 Коли замкне́ться небо й не буде дощу́, бо прогріша́ться Тобі, то коли знову вони помо́ляться на цьому місці, і будуть сла́вити Ім'я́ Твоє, — і від гріха́ свого відве́рнуться, бо Ти будеш їх впокоря́ти, —

36 Then hear8085 thou859 in heaven,8064 and forgive5545 the sin2403 of thy servants,5650 and of thy people5971 Israel,3478 that3588 thou teach3384 them853 the834 good2896 way1870 wherein they should walk,1980 and give5414 rain4306 upon5921 thy land,776 which834 thou hast given5414 to thy people5971 for an inheritance.5159

36 то Ти почуєш на небеса́х, і про́стиш гріх Своїх рабів та народу Свого, Ізраїля, бо покажеш їм ту добру дорогу, якою вони пі́дуть, і Ти даси́ дощ на край Свій, якого Ти дав Своєму наро́дові на спа́дщину.

37 If3588 there be1961 in the land776 famine,7458 if3588 there be1961 pestilence,1698 blasting,7711 mildew,3420 locust,697 or if3588 there be1961 caterpillar;2625 if3588 their enemy341 besiege6887 them in the land776 of their cities;8179 whatsoever3605 plague,5061 whatsoever3605 sickness4245 there be;

37 Голод коли бу́де в кра́ю, морови́ця коли буде, посу́ха, жовта́чка, сарана́, черва́ коли бу́де, коли його ворог стане тісни́ти його́ в краю́ міст його, коли буде яка пора́за, яка хвороба, —

38 What3605 prayer8605 and supplication8467 soever3605 834 be1961 made by any3605 man,120 or by all3605 thy people5971 Israel,3478 which834 shall know3045 every man376 the plague5061 of his own heart,3824 and spread forth6566 his hands3709 toward413 this2088 house: 1004

38 усяка молитва, усяке блага́ння, що буде від якої люди́ни чи від усього наро́ду Твого, Ізраїля, коли кожен почує рану свого серця, і простя́гне руки свої до цього храму,

39 Then hear8085 thou859 in heaven8064 thy dwelling3427 place,4349 and forgive,5545 and do,6213 and give5414 to every man376 according to3605 his ways,1870 whose834 853 heart3824 thou knowest;3045 (for3588 thou,859 even thou only,905 knowest3045 853 the hearts3824 of all3605 the children1121 of men;)120

39 то Ти почуєш із небе́с, із місця постійного пробува́ння Свого, — і прости́ш, і зробиш, і даси кожному за всіма́ його дорогами, бо Ти Сам знаєш серце всіх лю́дських синів,

40 That4616 they may fear3372 thee all3605 the days3117 that834 they1992 live2416 in5921 6440 the land127 which834 thou gavest5414 unto our fathers.1

40 щоб вони боялися Тебе по всі дні, доки вони жи́тимуть на пове́рхні землі, яку Ти дав батькам нашим.

41 Moreover1571 concerning413 a stranger,5237 that834 is not3808 of thy people4480 5971 Israel,3478 but cometh935 out of a far country4480 776 7350 for thy name's sake;4616 8034

41 Також і чужи́нця, що він не з наро́ду Твого́, Ізраїля, і він при́йде з далекого кра́ю ради Йме́ння Твого́, —

42 (For3588 they shall hear of8085 853 thy great1419 name,8034 and of thy strong2389 hand,3027 and of thy stretched out5186 arm;)2220 when he shall come935 and pray6419 toward413 this2088 house;1004

42 бо почують і вони про велике Ім'я́ Твоє, і про сильну руку Твою та про ви́тягнене раме́но Твоє, — і при́йде він і помолиться в цьому храмі,

43 Hear8085 thou859 in heaven8064 thy dwelling3427 place,4349 and do6213 according to all3605 that834 the stranger5237 calleth7121 to413 thee for: that4616 all3605 people5971 of the earth776 may know3045 853 thy name,8034 to fear3372 thee, as do thy people5971 Israel;3478 and that they may know3045 that3588 this2088 house,1004 which834 I have built,1129 is called7121 by5921 thy name.8034

43 Ти почуєш це з небе́с, місця постійного пробува́ння Свого́, і зробиш усе, про що буде кли́кати до Тебе той чужи́нець, щоб усі народи землі пізнали Ім'я́ Твоє, щоб боялися Тебе, як народ Твій, Ізраїль, і щоб пізнали вони, що Ім'ям́ Твоїм на́звано цей храм, що я збудува́в.

44 If3588 thy people5971 go out3318 to battle4421 against5921 their enemy,341 whithersoever1870 834 thou shalt send7971 them, and shall pray6419 unto413 the LORD3068 toward1870 the city5892 which834 thou hast chosen,977 and toward the house1004 that834 I have built1129 for thy name: 8034

44 Коли народ Твій ви́йде на війну́ на свого ворога, дорогою, якою Ти пошлеш їх, і помо́ляться вони до Господа в напрямі до міста, що Ти вибрав його, та храму, що я збудував для Йме́ння Твого́,

45 Then hear8085 thou in heaven8064 853 their prayer8605 and their supplication,8467 and maintain6213 their cause.4941

45 то почуєш Ти з неба їхню молитву та їхнє блага́ння, — і вчиниш їм суд!

46 If3588 they sin2398 against thee, (for3588 there is no369 man120 that834 sinneth2398 not,)3808 and thou be angry599 with them, and deliver5414 them to6440 the enemy,341 so that they carry them away7617 captives7617 unto413 the land776 of the enemy,341 far7350 or176 near;7138

46 Коли вони згріша́ть Тобі, — бо немає люди́ни, щоб вона не згрішила, — і Ти розгні́ваєшся на них, і віддаси́ їх во́рогові, а їхні полони́телі відведу́ть їх у неволю до ворожого кра́ю далекого чи близько́го,

47 Yet if they shall bethink themselves7725 413 3820 in the land776 whither834 8033 they were carried captives,7617 and repent,7725 and make supplication2603 unto413 thee in the land776 of them that carried them captives,7617 saying,559 We have sinned,2398 and have done perversely,5753 we have committed wickedness;7561

47 і коли вони при́йдуть до розуму в краю́, куди взяті в неволю, і наве́рнуться, і будуть благати Тебе в краю́ полони́телів своїх, говорячи: Ми згрішили, і безбожне чинили, були́ ми винні;

48 And so return7725 unto413 thee with all3605 their heart,3824 and with all3605 their soul,5315 in the land776 of their enemies,341 which834 led them away captive,7617 853 and pray6419 unto413 thee toward1870 their land,776 which834 thou gavest5414 unto their fathers,1 the city5892 which834 thou hast chosen,977 and the house1004 which834 I have built1129 for thy name: 8034

48 і коли вони наве́рнуться до Тебе всім своїм серцем і всією душею своєю в краю́ ворогів своїх, що їх понево́лили, і помо́ляться до Те́бе в напрямі до свого кра́ю, що Ти дав їхнім батькам, у напрямі міста, яке Ти вибрав, та храму, що я збудував для Імени Твого́,

49 Then hear8085 thou853 their prayer8605 and their supplication8467 in heaven8064 thy dwelling3427 place,4349 and maintain6213 their cause,4941

49 то Ти почуєш на небеса́х, постійному місті пробува́ння Свого́, їхню молитву та їхнє блага́ння, і зробиш їм суд,

50 And forgive5545 thy people5971 that834 have sinned2398 against thee, and all3605 their transgressions6588 wherein834 they have transgressed6586 against thee, and give5414 them compassion7356 before6440 them who carried them captive,7617 that they may have compassion on7355 them:

50 і пробачиш Своєму наро́дові, що́ вони згрішили Тобі, і всі їхні провини, що завини́ли проти Тебе, і нахи́лиш до любови полони́телів їхніх, і вони змилосе́рдяться над ними,

51 For3588 they1992 be thy people,5971 and thine inheritance,5159 which834 thou broughtest forth3318 out of Egypt,4480 4714 from the midst4480 8432 of the furnace3564 of iron: 1270

51 бо вони — наро́д Твій та наді́л Твій, яке Ти вивів з Єгипту, з сере́дини залізної гутни́чої пе́чі, —

52 That thine eyes5869 may be1961 open6605 unto413 the supplication8467 of thy servant,5650 and unto413 the supplication8467 of thy people5971 Israel,3478 to hearken8085 unto413 them in all3605 that they call7121 for unto413 thee.

52 щоб очі Твої були́ відкриті на блага́ння Твого́ раба та на блага́ння народу Твого, Ізраїля, щоб прислу́хуватися до них, коли вони кли́катимуть до Тебе.

53 For3588 thou859 didst separate914 them from among all4480 3605 the people5971 of the earth,776 to be thine inheritance,5159 as834 thou spakest1696 by the hand3027 of Moses4872 thy servant,5650 when thou broughtest3318 853 our fathers1 out of Egypt,4480 4714 O Lord136 GOD.3068

53 Бо Ти виділив їх зо всіх народів Собі на наді́л, як говорив був через Мойсея, Свого раба, коли Ти виво́див наших батьків із Єгипту, Владико мій, Господи!“

54 And it was1961 so, that when Solomon8010 had made an end3615 of praying6419 853 all3605 this2063 prayer8605 and supplication8467 unto413 the LORD,3068 he arose6965 from before4480 6440 the altar4196 of the LORD,3068 from kneeling4480 3766 on5921 his knees1290 with his hands3709 spread up6566 to heaven.8064

54 І сталося, як Соломон скінчи́в цю молитву й блага́ння до Господа, то він устав від Господнього же́ртівника, де він стояв на колінах своїх, а руки його були простя́гнені до неба.

55 And he stood,5975 and blessed1288 853 all3605 the congregation6951 of Israel3478 with a loud1419 voice,6963 saying,559

55 I встав він, і поблагослови́в усі Ізраїлеві збори, говорячи сильним голосом:

56 Blessed1288 be the LORD,3068 that834 hath given5414 rest4496 unto his people5971 Israel,3478 according to all3605 that834 he promised:1696 there hath not3808 failed5307 one259 word1697 of all4480 3605 his good2896 promise,1697 which834 he promised1696 by the hand3027 of Moses4872 his servant.5650

56 „Благословенний Госпо́дь, що дав мир Своєму наро́дові, Ізраїлеві, усе, як обіцяв був, — не відпало ані одне слово зо всіх Його добрих слів, які Він говорив був через раба Свого Мойсея.

57 The LORD3068 our God430 be1961 with5973 us, as834 he was1961 with5973 our fathers:1 let him not408 leave5800 us, nor408 forsake5203 us:

57 Нехай буде Госпо́дь, Бог наш, з нами, як був Він із нашими батьками, нехай Він не опустить нас, нехай Він не покине нас,

58 That he may incline5186 our hearts3824 unto413 him, to walk1980 in all3605 his ways,1870 and to keep8104 his commandments,4687 and his statutes,2706 and his judgments,4941 which834 he commanded6680 853 our fathers.1

58 щоб прихиля́ти наше серце до Себе, щоб ми ходили всіма́ Його дорогами, щоб ми дотримувалися нака́зів Його, і уставів Його та постанов Його, як і Він наказав був нашим батькам.

59 And let these428 my words,1697 wherewith834 I have made supplication2603 before6440 the LORD,3068 be1961 nigh7138 unto413 the LORD3068 our God430 day3119 and night,3915 that he maintain6213 the cause4941 of his servant,5650 and the cause4941 of his people5971 Israel3478 at all times,3117 as the matter1697 shall require: 3117

59 І нехай бу́дуть оці слова мої, якими я благав перед Господнім лицем, близькі́ до Господа вдень та вночі, щоб чинити суд для раба Свого́ та суд для Свого наро́ду, Ізраїля, день-у-день,

60 That4616 all3605 the people5971 of the earth776 may know3045 that3588 the LORD3068 is God,430 and that there is none369 else.5750

60 щоб знали всі народи землі, що Господь — Він Бог, і нема вже іншого!

61 Let your heart3824 therefore be1961 perfect8003 with5973 the LORD3068 our God,430 to walk1980 in his statutes,2706 and to keep8104 his commandments,4687 as at this2088 day.3117

61 І нехай буде все серце ваше з Господом, Богом нашим, щоб ходити постановами Його та щоб перестеріга́ти заповіді Його, як цього дня!“

62 And the king,4428 and all3605 Israel3478 with5973 him, offered2076 sacrifice2077 before6440 the LORD.3068

62 А цар та ввесь Ізраїль з ним прине́сли жертву перед Господнім лицем.

63 And Solomon8010 offered2076 853 a sacrifice2077 of peace offerings,8002 which834 he offered2076 unto the LORD,3068 two8147 and twenty6242 thousand505 oxen,1241 and a hundred3967 and twenty6242 thousand505 sheep.6629 So the king4428 and all3605 the children1121 of Israel3478 dedicated2596 853 the house1004 of the LORD.3068

63 І приніс Соломон жертву для мирних жертов, що прино́сив для Господа: двадцять і дві тисячі худоби великої, а худоби дрібно́ї — сто й двадцять тисяч. І ви́конали освячення Господнього храму цар та всі Ізраїлеві сини.

64 The same1931 day3117 did the king4428 hallow6942 853 the middle8432 of the court2691 that834 was before6440 the house1004 of the LORD:3068 for3588 there8033 he offered6213 853 burnt offerings,5930 and meat offerings,4503 and the fat2459 of the peace offerings:8002 because3588 the brazen5178 altar4196 that834 was before6440 the LORD3068 was too little6996 to receive4480 3557 853 the burnt offerings,5930 and meat offerings,4503 and the fat2459 of the peace offerings.8002

64 Того дня цар освятив сере́дину дво́ру, що перед храмом Господнім, бо пригото́вив там цілопа́лення й хлібну жертву та лій мирних жертов, бо мідяни́й же́ртівник, що перед Господнім лицем, був мали́й для прийняття́ цілопа́лення й хлібної жертви та лою мирних жертов.

65 And at that1931 time6256 Solomon8010 held6213 853 a feast,2282 and all3605 Israel3478 with5973 him, a great1419 congregation,6951 from the entering in4480 935 of Hamath2574 unto5704 the river5158 of Egypt,4714 before6440 the LORD3068 our God,430 seven7651 days3117 and seven7651 days,3117 even fourteen702 6240 days.3117

65 І вчинив Соломон того ча́су свято, і з ним увесь Ізраїль, збір великий, що зійшовся звідти, де йдеться до Гамату аж до єгипетського потоку, перед лицем Господа, нашого Бога, сім день і сім день, — чотирна́дцять день.

66 On the eighth8066 day3117 he sent7971 853 the people5971 away: and they blessed1288 853 the king,4428 and went1980 unto their tents168 joyful8056 and glad2896 of heart3820 for5921 all3605 the goodness2896 that834 the LORD3068 had done6213 for David1732 his servant,5650 and for Israel3478 his people.5971

66 Во́сьмого дня він відпусти́в народ, а вони поблагослови́ли царя та й пішли до наметів своїх, радісні та веселосерді через усе те добро, що Господь учинив Своє́му рабові Давидові та Своєму наро́дові Ізраїлеві.